Монета 700 років першої писемної згадки про м. Лохвицю 5 гривень 2020 р.

ЛОХВИЦЯ – місто Полтавської області, райцентр. Розташоване на річці Лохвиця (притока Сули), за 12 км від залізничної станції Сула. Населення 12,2 тис. осіб (2004). Уперше згадується в історичних джерелах під 1320 як давньоруське селище у Переяславській землі (було одним з укріплень Посульської оборонної лінії). На думку деяких місцевих краєзнавців, назва міста походить від давньослов'янського слова "локва" – калюжа, болітце. Наприкінці 16 – на поч. 17 ст. на околиці Лохвиці між річками Лохвиця і Сулиця було зведено оборонну споруду, що становила собою насип з частоколом і бійницями для гармат (згадується 1618 як фортеця). 1644 місто отримало магдебурзьке право. У роки національно-визвольної війни середини 17 ст. лохвицька сотня брала участь у битвах на боці Богдана Хмельницького. Від 1648 до 1658 Лохвиця – сотенне містечко Миргородського полку, потім – Лубенського полку (1658–1781). 1669 Лохвицьку фортецю захопили кримські татари. 1676 у Лохвиці мешкав гетьман Правобережної України (1669–74) М. Ханенко. 1709 тут деякий час розміщувалася казна Івана Мазепи. У 1760-х рр. на кошти Петра Калнишевського у місті збудували соборну церкву Різдва Богородиці. 4 липня 1782 затверджено герб міста (створений на основі старого герба: у золотому полі – міські ворота, на них – три гостроконечні башти з лазуровими флюгерами).